чистун

чисту́н

I -а, ч.

Морський птах ряду чистунових, що гніздиться на прибережних скелях північних морів.

II -а, ч., розм.

Винятково охайна людина; чепурун.

Значення в інших словниках

1. чистун — ЧИСТУ́Н¹, а́, ч. Морський птах ряду чистунових, що гніздиться на прибережних скелях північних морів. На прибережних скелях влітку у величезній кількості гніздяться водоплавні птахи (чистуни, кайри, чайки тощо) (з навч. літ.). ЧИСТУ́Н², а́, ч., розм.  Словник української мови у 20 томах
2. чистун — чисту́н 1 іменник чоловічого роду, істота птах чисту́н 2 іменник чоловічого роду, істота охайна людина розм.  Орфографічний словник української мови
3. чистун — ЧИСТУ́Н¹, а́, ч. Морський птах ряду чистунових, що гніздиться на прибережних скелях північних морів. На прибережних скелях влітку у величезній кількості гніздяться водоплавні птахи (чистуни, кайри, чайки тощо) (Фіз. геогр., 6, 1957, 36). ЧИСТУ́Н², а́...  Словник української мови в 11 томах