чистьоха

ЧИСТЬО́ХА, и, дав. і місц., сі, ч. і ж., розм.

Винятково охайна людина; чепурун, чепуруха.

[Мордовець:] Хм! А що ж сама земля нам дасть – грязюку? [Шевченко:] Скажіть – яка чистьоха! Він землі боїться! Неба йому треба! (П. Тичина);

– А що? Йди до неї, – сказав Вірний, – квартира путня, молодиця чистьоха (В. Логвиненко).

Значення в інших словниках

1. чистьоха — чистьо́ха іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. чистьоха — -и, ч. і ж., розм. Винятково охайна людина; чепурун, чепуруха.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чистьоха — ЧИСТЬО́ХА, и, ч. і ж., розм. Винятково охайна людина; чепурун, чепуруха. [Мордовець:] Хм! А що ж сама земля нам дасть — грязюку? [Шевченко:] Скажіть — яка чистьоха! Він землі боїться! Неба йому треба! (Тич., І, 1957, 325); — А що?...  Словник української мови в 11 томах