чистьоха
ЧИСТЬО́ХА, и, дав. і місц., сі, ч. і ж., розм.
Винятково охайна людина; чепурун, чепуруха.
[Мордовець:] Хм! А що ж сама земля нам дасть – грязюку? [Шевченко:] Скажіть – яка чистьоха! Він землі боїться! Неба йому треба! (П. Тичина);
– А що? Йди до неї, – сказав Вірний, – квартира путня, молодиця чистьоха (В. Логвиненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чистьоха — чистьо́ха іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- чистьоха — -и, ч. і ж., розм. Винятково охайна людина; чепурун, чепуруха. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чистьоха — ЧИСТЬО́ХА, и, ч. і ж., розм. Винятково охайна людина; чепурун, чепуруха. [Мордовець:] Хм! А що ж сама земля нам дасть — грязюку? [Шевченко:] Скажіть — яка чистьоха! Він землі боїться! Неба йому треба! (Тич., І, 1957, 325); — А що?... Словник української мови в 11 томах