чистісінько
ЧИСТІ́СІНЬКО, розм.
1. Присл. до чисті́сінький.
В кімнатах було чистісінько, як у дзеркалі (О. Маковей);
// Абсолютно, цілком.
Тут я все чистісінько й розповів Марусі: як вирішив стати відмінником і як учу уроки (О. Донченко).
2. Уживається для підкреслення схожості предмета, особи і т. ін. з іншими предметами, особами і т. ін.
– Бодай ця мавпа була хоч з фасаду гарна, а то чистісінько чорногуз: ніжки, немов ті дві тички, сама як з хреста знята (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
Ось до трибуни швидкою ходою пішов високий юнак. .. Петру аж підвівся – тьху ти, химера, та це ж Митря, син Анкулії! Він, чистісінько він (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)