чмихання

ЧМИ́ХАННЯ, я, с.

Дія за знач. чми́хати і звуки, утворювані цією дією.

Тишу порушило чмихання паровоза й стукіт коліс (О. Підсуха);

З наплечником і зайченям іду додому. Вже прокинулись хутори, і коли вийшов нагору, то почув кукурікання півнів, валування собак і чмихання моторів. Восьма година. (Ю. Винничук).

Значення в інших словниках

1. чмихання — див. звучання  Словник синонімів Вусика
2. чмихання — чми́хання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. чмихання — -я, с. Дія за знач. чмихати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чмихання — Чми́хання, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. чмихання — ЧМИ́ХАННЯ, я, с. Дія за знач. чми́хати і звуки, утворювані цією дією. Тишу порушило чмихання паровоза й стукіт коліс (Підс., Віч-на-віч, 1962, 67).  Словник української мови в 11 томах
6. чмихання — Чмихання, -ня с. Фырканіе.  Словник української мови Грінченка