1. Словник української мови у 20 томах

чмихання

ЧМИ́ХАННЯ, я, с.

Дія за знач. чми́хати і звуки, утворювані цією дією.

Тишу порушило чмихання паровоза й стукіт коліс (О. Підсуха);

З наплечником і зайченям іду додому. Вже прокинулись хутори, і коли вийшов нагору, то почув кукурікання півнів, валування собак і чмихання моторів. Восьма година. (Ю. Винничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чмихання — див. звучання Словник синонімів Вусика
  2. чмихання — чми́хання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. чмихання — -я, с. Дія за знач. чмихати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чмихання — Чми́хання, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чмихання — ЧМИ́ХАННЯ, я, с. Дія за знач. чми́хати і звуки, утворювані цією дією. Тишу порушило чмихання паровоза й стукіт коліс (Підс., Віч-на-віч, 1962, 67). Словник української мови в 11 томах
  6. чмихання — Чмихання, -ня с. Фырканіе. Словник української мови Грінченка