чмихати

ЧМИ́ХАТИ, чми́хаю, чми́хаєш і розм. чми́шу, чми́шеш, недок.

1. Переривчасто, глухо випускати повітря, пару, відпрацьований газ і т. ін.

Перед вокзалом, посеред порожніх, вкритих інеєм колій, біло-бузковими клубками пари чмихав, готовий от-от зрушити з місця, паровоз (В. Козаченко);

Мряка. У березі важко чмихав паровий млин (А. Головко);

Авто у сусіда було благеньке, старомодне, більше чмихало, аніж їхало – тільки надвечір повернувся я до нашої хати (І. Муратов);

// З шумом випускати повітря з ніздрів.

Хома Лихо чмихав червоним носом (К. Гордієнко);

Змовкло в хаті, ніби хтось придушив усе. Тільки чмише щось на печі, кавкає, мов глитає камінці (С. Васильченко);

Скот тяжко диха, чмиха – проти вітру пасе череду пастух (К. Гордієнко);

Коцюба незадоволено чмихав носом (В. Собко);

Проте він терпів героїчно. Коні важко дихали, натомлені,чмихали ніздрями, відбиваючись від мошки (І. Багряний).

2. розм. Стримуючи сміх, видавати глухі звуки носом, губами.

Тут Пищимуха на всю хату зареготався. Узяли і мене смішки. Дивлюся, – жандарі собі очима грають, а пан становий, здержуючись від реготу, тільки чмиха (Панас Мирний);

– Щось ти мудруєш хлопче, по очах бачу... А ті он твої напарники теж підсміюються, – показав дід на Толиних друзів, що боялись наблизитись і чмихали в кулак (О. Копиленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

чмихати

Значення в інших словниках