чмихнути
ЧМИ́ХНУТИ, ну, неш, док.
1. Однокр. до чми́хати.
Паровоз чмихнув і зупинився (С. Чорнобривець);
Трактори чмихнули востаннє, засопли й зупинились (О. Донченко);
З тим песиком бігають діти в степ мишей ловити .. Песик нюхне сюди-туди, чмихне і вже, дивись, упав на передні лапи (А. Хорунжий);
Перегуда незадоволено чмихнув, перехилив свою чарку (В. Кучер);
Тимко чмихнув у рукав, але не від розповіді Гаврила, а з того смішного виразу обличчя Юлі, яка слухала це оповідання з надзвичайною цікавістю (Григорій Тютюнник);
Єшевський побачив: Марія Олександрівна ледь стрималась, щоб не чмихнути, коли на ношах у кріслі винесли папу – невеличкого, з круглим байдужим, навіть добродушним обличчям. – Наче пиріг! – шепнула Марія (О. Іваненко).
2. розм. Швидко проскочити куди-небудь, непомітно піти, зникнути.
Це вже таки було страшно слухати. Дехто вже поглядав і на двері, щоб чмихнути в потрібну хвилину (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)