чо
ЧО, займ., розм.
Те саме, що що¹.
Чо хочеш (Сл. Б. Грінченка);
– Чо пхаєшся з кіньми? Чо си пхаш, кац! Ци [чи] не знаєш, шо дійник має йти вперед? (Г. Хоткевич);
Але трафився якийсь добрий панок та й каже до мене: “Чо ти, жінко, під цим муром замерзаєш?” А я плачу (В. Стефаник);
Правду кажучи, Хомі й самому було трохи не-звич. Чо стояти отак, не маскуючись. Немов з'явився на людях голий-голісінький, як мама вродила (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)