чміль
ЧМІЛЬ, чмеля́, ч., діал.
Джміль.
Ігор почув якесь дзижчання, наче над головою крутився великий чміль (О. Донченко);
Ящірка шурхнула в нору, чміль пролетів, муравки трудяться й трудяться невтомно (О. Гончар);
* У порівн. Громада чмелем загула, У дзвони задзвонили (Т. Шевченко);
* Образно. * У порівн. Головоломне діло, а навіщо воно – і сам не знаю. Торік становий лаяв мене, що й опізнився, і напутав багато, і як його й не на-путаєш, коли каждодневно [щоденно] в голові чмелі гудуть (І. Карпенко-Карий).
Словник української мови (СУМ-20)