човничок
ЧО́ВНИЧОК, чка, ч.
Пестл. до чо́вник.
[Охрім:] Ублагав мене Івась, Щоб човна йому припас Із ялини! .. Щоб човничок був легенький, Невеличкий, не хисткенький (М. Кропивницький);
Рибалонько гарненька! Жени свій човничок До берега, й сідаймо Ми поруч на пісок (А. Кримський);
* У порівн. Безпорадність, навіть розпач і відчуття пружної сили. Чого моє життя, як той човничок, то раптом злітає на гребінь могутньої хвилі, то різко падає в чорну безодню? Ось послухаю, що скаже на це мудра матінка-природа (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)