чолобиття

ЧОЛОБИТТЯ́, я́, с., іст.

Подання чолобитної.

Гетьман Однокрил і всі його поплічники вірнопідданим чолобиттям канючать собі в царя в довічну й повну власність міста і села України (О. Ільченко);

Пригорнули чужі утлого, піклуються, варянку всяку доносюють [підносять], ба це б, ба те б... Проте збанував за вами люто, чолобиття посилає, а через неділю й сам доскочить! (К. Гриневичева).

Значення в інших словниках

1. чолобиття — [чолобиет':а] -т':а  Орфоепічний словник української мови
2. чолобиття — чолобиття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. чолобиття — -я, с., іст. Подання чолобитної.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чолобиття — ЧОЛОБИТТЯ́, я́, с., іст. Подання чолобитної. Гетьман Однокрил і всі його поплічники вірнопідданим чолобиттям канючать собі в царя в довічну й повну власність міста і села України (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 295).  Словник української мови в 11 томах