чоловіцтво
ЧОЛОВІ́ЦТВО, а, с.
1. Збірн. до чолові́к 1.
Усяке поміж чоловіцтвом та жіноцтвом водиться й не переводиться, така доля (Є. Гуцало);
Всілякі добродії подейкували, що вродливиця Марія Кодак могла б непогано влаштувати особисте життя, якби не легковажила з чоловіцтвом (В. Логвиненко).
2. заст. Людство.
Прийде день великої відради: Чоловіцтво, змучене украй, Ворожду закине братства ради, На землі побачать люди рай (П. Грабовський);
Се ж остатня війна! Се до бою Чоловіцтво зі звірством стає (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)