чорнити
ЧОРНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., що.
1. Робити що-небудь чорним (у 1–3 знач.); забарвлювати в чорний колір.
А над усім той дим, той легкий дим, .. п'є кров з лиця і гасить людський погляд, обличчя білить і чорнить одежу, і барви всі рівняє сивизно́ю (Леся Українка);
Без спочинку здригається і стогне земля, і пожежі застилають обрій димами, чорнять половину неба (М. Стельмах).
2. перен. Ганьбити, знеславлювати кого-, що-небудь.
Якби сам був білий, то б не чорнив другого (прислів'я);
– Не від сьогодні знаю, що лихі язики чорнять мене буцімто я заробляю гроші якимсь нечесним способом (І. Франко).
3. Покривати черню (у 1 знач.); воронувати.
Чорнити метал.
Словник української мови (СУМ-20)