чорнокудрий
ЧОРНОКУ́ДРИЙ, а, е, розм.
З чорними кучерями.
Несхожі були, наче й не близнята. Один – у Самійла: чорнокудрий та темноокий, другий білявенький був, мов соняшник, і очі мав голубі, як тепер Мальва, та вже й пригадати не може його обличчя – пропав білявенький ще до року (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)