чорнокрилий
ЧОРНОКРИ́ЛИЙ, а, е.
Який має чорні крила.
Летить ворон чорнокрилий (М. Шашкевич);
Чорнокрилі, білогруді щебетухи [ластівки] своїми піснями звеселяють доярок, і дівчата гордяться, що в них така весела ферма (І. Цюпа);
* Образно. Нехай у діда п'яного, Наума, Його зловісна, чорнокрила дума, Що хилиться від неї голова, Зросте, злетить, як туча громова, І вдарить... (М. Рильський);
Зав'яжіть мені хусткою очі, – все одно я зумію знайти і в пітьмі чорнокрилої ночі всі провулки, двори і мости (М. Упеник);
Без турботи і горя Чудо-риба живе... Повстає чорнокрила Буря зла і стосила... Чудо-рибу спіткала недоля-біда, Закрутила у хвилі, На пісок викида (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)