чорнокрилець
ЧОРНОКРИ́ЛЕЦЬ, льця, ч., поет.
Чорнокрилий птах.
Орли-чорнокрильці літають, Клекотом звіра на кістки скликають (Панас Мирний);
– Коли бусел-коханець прилетів на луг, його великим колом оточило пташине товариство й щось почало вичитувати своїм клекотом. Шарпнувся коханець в один бік, в другий, але навкруги нього, мов сторожа, стояли похмурі чорнокрильці. І притихнув він, знітився, а товариство творить над ним свій суд (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)