чорнокрилець
ЧОРНОКРИ́ЛЕЦЬ, льця, ч., поет. Чорнокрилий птах.
Орли-чорнокрильці літають, Клекотом звіра на кістки скликають (Мирний, V, 1955, 264);
— Коли бусел-коханець прилетів на луг, його великим колом оточило пташине товариство й щось почало вичитувати своїм клекотом. Шарпнувся коханець в один бік, в другий, але навкруги нього, мов сторожа, стояли похмурі чорнокрильці. І притихнув він, знітився, а товариство творить над ним свій суд (Стельмах, І, 1962, 476).
Словник української мови (СУМ-11)