чорнороб

ЧОРНОРО́Б, а, ч.

Некваліфікований робітник, який виконує перев. фізично важку, брудну роботу.

Селяни, що розорилися, змушені були найматися на роботу в поміщицькі економії, на бурякові плантації, в куркульські господарства, йшли в міста, на фабрики, ставали чорноробами (з наук. літ.);

Доменщики й слюсарі, мартенщики й склодуви, шахтарі й вальцювальники, рудокопи й чорнороби, – усі йшли за їхнім Чубенком, за мовчазним сталеваром Чубенком, командиром червоного полку (Ю. Яновський);

// перен. Той, хто виконує чорнову, копітку роботу, яка потребує багато сил, витривалості й терпіння.

Небезпека могла вродитися тільки з флангів, десь зліва або справа. Туди танкісти, звичайно, не мали змоги завертати, залишаючи ці простори фронтовим чорноробам – піхоті (О. Гончар);

Крім високих обов'язків, критик повинен, звичайно, виконувати й обов'язки “чорнороба” (з газ.).

Значення в інших словниках

1. чорнороб — Різнороб, чорноробочий, (у Китаї) кулі; П. (на ниві освіти) ТРУДІВНИК.  Словник синонімів Караванського
2. чорнороб — чорноро́б іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. чорнороб — -а, ч. Некваліфікований робітник, який виконує перев. фізично важку, брудну роботу. || перен. Той, хто виконує чорнову, копітку роботу, яка потребує багато сил, витривалості й терпіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чорнороб — ЧОРНОРО́Б, а, ч. Некваліфікований робітник, який виконує перев. фізично важку, брудну роботу. Селяни, що розорилися, змушені були найматися на роботу в поміщицькі економії, на бурякові плантації, в куркульські господарства, йшли в міста, на фабрики...  Словник української мови в 11 томах
5. чорнороб — Чорноро́б, -ба м. Чернорабочій. Желех. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка