чорнороб

ЧОРНОРО́Б, а, ч.

Некваліфікований робітник, який виконує перев. фізично важку, брудну роботу.

Селяни, що розорилися, змушені були найматися на роботу в поміщицькі економії, на бурякові плантації, в куркульські господарства, йшли в міста, на фабрики, ставали чорноробами (з наук. літ.);

Доменщики й слюсарі, мартенщики й склодуви, шахтарі й вальцювальники, рудокопи й чорнороби, – усі йшли за їхнім Чубенком, за мовчазним сталеваром Чубенком, командиром червоного полку (Ю. Яновський);

// перен. Той, хто виконує чорнову, копітку роботу, яка потребує багато сил, витривалості й терпіння.

Небезпека могла вродитися тільки з флангів, десь зліва або справа. Туди танкісти, звичайно, не мали змоги завертати, залишаючи ці простори фронтовим чорноробам – піхоті (О. Гончар);

Крім високих обов'язків, критик повинен, звичайно, виконувати й обов'язки “чорнороба” (з газ.).