чорносотенний
ЧОРНОСО́ТЕННИЙ, а, е, іст., політ.
Прикм. до чорносо́тенець.
– Цілу ніч, кажуть, у Микити був чорносотенний мітинг. Пили і радились, кого мають бити (М. Коцюбинський);
Я жила самотньо. Вранці мама одкреслювала мені червоним олівцем шматок газети (згодом я довідалася, що це чорносотенний “Киевлянин”, редакторові якого україножеру Пихну батько зробив якусь послугу, за що той щоразу задурно присилав нам чергові номери свого видання) і казала: “Повідшукуй усі “а” або якусь іншу літеру” (П. Загребельний);
На початку ХХ ст. в Києві активну діяльність розгортає гурт “русских националистов”, “истинно русских людей” з числа вірноподданних (Москві) малоросів; формується відділок чорносотенного “Союза русского народа” (з наук. літ.);
Певна живучість москвофільства, те, що його прибічникам так довго вдавалося залишатися на плаву, пояснювалося перш за все надходженням значних коштів з-за кордону та інспіраціями чорносотенних сил Російської імперії (з наук. літ.);
Чорносотенні делегати влаштували шумову обструкцію, намагаючись не дати пролунати в залі жодному “єретичному” слову (Л. Смілянський);
// Здійснюваний чорносотенцями.
В період розгулу чорносотенної реакції попи не обмежувались одними словесними проповідями, а були натхненниками й учасниками погромів (з наук.-попул. літ.);
// Власт. чорносотенцям; такий, як у чорносотенців; крайньо правий.
Чорносотенна ідеологія.
Словник української мови (СУМ-20)