чорно-бурий
ЧО́РНО-БУ́РИЙ, а, е.
Бурий із чорнуватим, темним відтінком.
Дорога пішла ґрунтом поміж невеличкими голими сірими горами... Що це був за ґрунт, ніяк не міг доміркуватися Ремо, жодної рослини, чорно-бура земля, змішана ніби з побитим склом та дрібненькими камінцями, була вкочена котками (Олесь Досвітній);
На дальнім рейді хвилі чорно-бурі Ламали боки зношеному боту (П. Воронько);
// Бурий із чорнуватим, темним полиском (про масть тварин).
Колір звірів [бобрів] буває від рудого каштанового до чорно-бурого (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)