чорнявий
ЧОРНЯ́ВИЙ і заст. ЧОРНА́ВИЙ, а, е.
Який має чорне, темне волосся; чорноволосий; протилежне білявий.
Сонце червоним світлом осявало цю картину: його, стрункого й міцного, .. і її, що в образі білолицього чорнявого хлопця дивилась у простір засмученими карими очима (М. Коцюбинський);
За матір'ю вийшла дочка, така чорнява, як і мати, гарненька, з білим, трохи коротким лицем, з темними карими очима (І. Нечуй-Левицький);
Тепер перед нами стояв блідий матрос, чорнявий і смаглявий, із затьмареними синіми очима (Ю. Яновський);
Заграло, застрибало промінясте сонечко на рум'яному личку малого.., золотило чорняве м'яке волоссячко на його ненакритій голові (Панас Мирний);
// Чорного кольору; чорний, темний.
– Яванці – красивий народ, декого з них наче зроблено з золота, тіло так і сяє розкішними золотими фарбами .. Поміж них малаєць видається чорнявим жуком (Ю. Яновський);
// Смуглявий.
– Височенький та пряменький [капітан], як стрілочка, і уси є невеличкі; чорнявий собі на виду... (Г. Квітка-Основ'яненко);
На обвіяному степовим вітром чорнявому обличчі Тимоша лежить тінь задуми (Н. Рибак);
// у знач. ім. чорня́вий, вого, ч.; чорня́ва, вої, ж. Чорноволосий хлопець, чоловік; чорноволоса дівчина, жінка.
[Василина:] Ну, а тепер признавайся по правді: принадила вже собі якого чорнявого? (С. Васильченко);
– Любив я досі білявих, а тепер чорнява чогось нависла на очі, – промовив Улас і нахабно подивився Лукині просто в очі (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)