чортополох

ЧОРТОПОЛО́Х, у, ч.

Народна назва колючого бур'яну (будяків, осоту, татарнику тощо); татарник.

Земля звідусіль підступає до Наталки, неорана, несіяна, в кураях та чортополохах, проте рідна до болю, ближча, рідніша, ніж будь-коли (О. Гончар);

Не впізнав Корінь знайомих місць. Там, де було селище, зеленіли непролазні чагарі, на руїнах ріс чортополох і блекота, в задимлених печах і покинутих землянках жили дикі коти й довжелезні полози-гади. (О. Бердник);

Так, ви йому заздритимете... Бо на тому чортополохові розцвіте безсмертний наш, всерозторощуючий гнів І ви ж його й боятиметесь, бо на ньому розцвіте ваше вічне, незгладиме й незнищиме позорище... (І. Багряний);

// перен., розм. Те саме, що непо́тріб 2.

Гостросаркастичними вилами в страшну епоху кріпацької неволі [І. П. Котляревський] сміливо й хоробро пхав у казани й чани усякий чортополох пузатих, пихатих, брехунів (з газ.).

Значення в інших словниках

1. чортополох — чортополо́х іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. чортополох — -у, ч. Народна назва колючого бур'яну (будяків, осоту, татарнику тощо). || перен., розм. Те саме, що непотріб 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чортополох — ТАТА́РНИК (бур'ян з колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям); ЧОРТОПОЛО́Х (народна назва). Жовтенькі листочки, з краплинами чистого багрянцю, лежали під кущами татарнику (П. Кочура); Дід Ілько.. викосив увесь чортополох кругом хати (І. Рябокляч).  Словник синонімів української мови
4. чортополох — ЧОРТОПОЛО́Х, у, ч. Народна назва колючого бур’яну (будяків, осоту, татарнику тощо). Земля звідусіль підступає до Наталки, неорана, несіяна, в кураях та чортополохах, проте рідна до болт, ближча, рідніша, ніж будь-коли (Гончар, II, 1959, 217); // перен.  Словник української мови в 11 томах
5. чортополох — Чортополо́х, -ху м. раст. а) Carlina acaulis. Шух. І. 21. б) Xanthium spinosum L. Чуб. I. 80. ЗЮЗО. І. 141. в) Carduus nutans L. ЗЮЗО. I. 115.  Словник української мови Грінченка