чортопхайка
ЧОРТОПХА́ЙКА, и, дав. і місц. ці, ж., розм., жарт.
Легкий візок.
Покинувши із рук нагайку, Запряг він миттю чортопхайку, Черкнув із неба, аж курить (І. Котляревський);
Двоє якихось добродіїв устало з поштарської чортопхайки і увійшло в школу (Б. Грінченко);
// Автомашина, мотоцикл і т. ін.
– Чортопхайка дирчить, як скажена, – далеко чути (Ю. Яновський);
Гуркіт наближається, наближається, і ось на дорогу чорним звіром вилітає на трьох колесах чортопхайка, тягнучи за собою хвіст куряви. На чортопхайці, пригнувшися, сидить у великих окулярах той самий цибатий дядько, що двічі приїжджав до них (М. Стельмах);
// Те саме, що чо́вен.
Вона побігла з гори, на якій височіла колись Юр'єва церква, до містка, швиденько відв'язала свою чортопхайку, мерщій запрацювала весельцем (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)