чорторий
ЧОРТОРИ́Й, ю, ч.
1. Великий вир; глибока яма, в якій утворюється вир.
На хвилиночку куди задивишся, на один крок оступишся і – помчать вони [хвилі] тебе, не знать куди, закрутять і пустять на саме дно того ревучого чорторию (Панас Мирний);
Внизу під стежкою з каменя на камінь спадали гірські води. Вони запінювалися страшними чорториями, спадали білими водоспадами, розбризкуючи холодний водяний пил (Л. Первомайський);
Скільки води! .. Як виразно вона мовить! Ніби каже тобі: .. Занурюйся з головою, тільки дивись – он чорторий, він темний аж синюватий, бо бездонний, він крутить воду, загрозливо пінячись і гуркочучи (М. Чабанівський);
Сома не було. Він десь, певно, мчав на всю свою сомину швидкість до найдальших закутків свого царства, до найглибших чорториїв, до найтемніших вод (П. Загребельний);
// перен. Натовп людей, скупчення тварин, що збуджено, неспокійно рухаються в різні боки.
Не хапаючись, спокійно (бувалий, видати), владно звів [Григор] руку над натовпом і кинув у людський чорторий на мйдані свій несподівано юний та дужий голос: – Товариші! (А. Головко).
2. Глибокий рів, яр, провалля.
– Ех, діду, діду... Не степова у вас земля тут: ярки.., чорториї – на степах не та земля, зовсім не та земля... (Г. Косинка);
Ніхто тоді не знав, що спускатися з гори анітрохи не легше, ніж підніматись на неї. Важкі вози сунули вниз, підбивали коней, і от уже вся підвода летіла з крутизни у чорторий (з газ.);
Невже француз завів їх у пастку? Три дні після переправи через Рейн він тяг партизанів через гори, й чорториї, обіцяючи вивести до знайомої ферми, де можна буде відпочити й підхарчуватися (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)