чота
ЧОТА́¹, и́, ж., мн. чо́ти, чот, іст.
Те саме, що взвод.
– Та їх тут ціла чота буде! Чоловік з двадцять (А. Головко);
Уже того ж вечора, як стемніло, до будинку мого тестя Гамді-ефенді, в якого я живу, прийшла чота яничарів (Б. Лепкий);
Лунали команди, рої шикувалися в чоти, і чоти ставали на молитву (Б. Харчук);
Коли близько 17 години зібрались усі підрозділи, з'ясувалося, що не вистачає однієї чоти студентів, що стояла найближче до станції (з навч. літ.).
ЧОТА́², и́, ж.
Іспанський танець у швидкому темпі, що виконується під супровід кастаньєт.
Запальний ритм чоти.
Словник української мови (СУМ-20)