чотирнадцятеро

ЧОТИРНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. кільк., збірн.

Чотирнадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також із особовими займенниками у множині).

[Віталій:] Мені нема за що, люде [люди] добрі, дякувать, я й сам на готовім братовім ґрунті сидю [сиджу] та ще й чотирнадцятеро своїх дітей годую (І. Карпенко-Карий).

Значення в інших словниках

1. чотирнадцятеро — чотирна́дцятеро числівник кількісний  Орфографічний словник української мови
2. чотирнадцятеро — -тьох, числ. збірн. Чотирнадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чотирнадцятеро — Чотирна́дцятеро, -ро́х, -ро́м, -рома́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. чотирнадцятеро — ЧОТИРНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Чотирнадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот та речей, а також з особовими займенниками в множині).  Словник української мови в 11 томах
5. чотирнадцятеро — Чотирнадцятеро числ. Четырнадцать человѣкъ, штукъ.  Словник української мови Грінченка