чотирнадцятеро
ЧОТИРНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. кільк., збірн.
Чотирнадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також із особовими займенниками у множині).
[Віталій:] Мені нема за що, люде [люди] добрі, дякувать, я й сам на готовім братовім ґрунті сидю [сиджу] та ще й чотирнадцятеро своїх дітей годую (І. Карпенко-Карий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чотирнадцятеро — чотирна́дцятеро числівник кількісний Орфографічний словник української мови
- чотирнадцятеро — -тьох, числ. збірн. Чотирнадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині). Великий тлумачний словник сучасної мови
- чотирнадцятеро — Чотирна́дцятеро, -ро́х, -ро́м, -рома́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чотирнадцятеро — ЧОТИРНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Чотирнадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот та речей, а також з особовими займенниками в множині). Словник української мови в 11 томах
- чотирнадцятеро — Чотирнадцятеро числ. Четырнадцать человѣкъ, штукъ. Словник української мови Грінченка