1. Словник української мови в 11 томах

чотирнадцятеро

ЧОТИРНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Чотирнадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот та речей, а також з особовими займенниками в множині).

[Віталій:] Мені нема за що, люде добрі, дякувать, я й сам на готовім братовім грунті сидю та ще й чотирнадцятеро своїх дітей годую (К.-Карий, II, 1960, 171).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чотирнадцятеро — ЧОТИРНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. кільк., збірн. Чотирнадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також із особовими займенниками у множині). Словник української мови у 20 томах
  2. чотирнадцятеро — чотирна́дцятеро числівник кількісний Орфографічний словник української мови
  3. чотирнадцятеро — -тьох, числ. збірн. Чотирнадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чотирнадцятеро — Чотирна́дцятеро, -ро́х, -ро́м, -рома́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чотирнадцятеро — Чотирнадцятеро числ. Четырнадцать человѣкъ, штукъ. Словник української мови Грінченка