чотовий
ЧОТОВИ́Й, а́, е́, іст.
Прикм. до чота́1.
Чотова пісня;
// у знач. ім. чотови́й, во́го, ч. Чотар.
Чотовий, щоб не нашкодити собі, прогнав його з підводи (Я. Качура);
Два дні.. мовчки приглядався до мене сотник Волошин, а на третій він підсів і заговорив. З того часу він ніби взяв наді мною шефство й хоче зробити з мене чотового (Б. Антоненко-Давидович);
Добродій Стасюк був чотовим у службі безпеки групи військ, якою командував Юрко Стельмащук (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)