чотовий
ЧОТОВИ́Й, а́, е́, іст. Прикм. до чота́;
// у знач. ім. чотови́й, во́го, ч. Чотар.
Чотовий, щоб не нашкодити собі, прогнав його з підводи (Кач., II, 1958, 372).
Словник української мови (СУМ-11)ЧОТОВИ́Й, а́, е́, іст. Прикм. до чота́;
// у знач. ім. чотови́й, во́го, ч. Чотар.
Чотовий, щоб не нашкодити собі, прогнав його з підводи (Кач., II, 1958, 372).
Словник української мови (СУМ-11)