чу

ЧУ, виг., розм.

1. Виражає захоплення, здивування.

А ось і Орися! Чу! Як же це гарненько прибрана! – ласкаво підійшов пан полковник хвастовський до гарненької русявенької дівчинки (Д. Мордовець).

2. Крик, яким женуть свиней.

Чу, а то стопчу! (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. чу — Чу! меж. Крикъ, которымъ прогоняютъ свинью. Чу, а то стопчу! Грин. II. 309.  Словник української мови Грінченка