чубище

ЧУБИ́ЩЕ, а, ч.

Збільш. до чуб.

Зовні він залишався таким же спокійним, урівноваженим, як і раніш, хіба що попрохав Василакія, щоб підстриг розрослий чубище, та голився кожен день, чим немало дивував бородатих киян, а в душі відчував якусь могутню силу, що хтозна-звідки взялася (В. Малик).

Значення в інших словниках

1. чубище — див. волосся  Словник синонімів Вусика
2. чубище — чуби́ще іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. чубище — -а, ч. Збільш. до чуб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чубище — ЧУБИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до чуб.  Словник української мови в 11 томах