чудасія

ЧУДАСІ́Я, ї, ж., розм.

Те, що викликає подив, здивування; чудо, диво.

Як назліталось тії [тої] птиці, Як назбиралося звірей [звірів], Людей – Дивитися на чудасію!.. (Л. Глібов);

Біля хати стоїть селянин і, заклавши руки за пояс, з інтересом спостерігає чудасію, що відбувається на вулиці (з наук. літ.);

// у знач. пред. Дивно, чудно.

[Іван:] Чорт батька зна, чого журиться?.. Дівка його любить, що й душі не чує, а його бере туга! Чудасія та й годі (М. Кропивницький);

Тільки тепер я помітив, що родима цяточка, яка була в цієї жінки вчора на лівій щоці, сьогодні опинилась на правій. Чудасія! (Л. Смілянський).

◇ (1) Що за чудасі́я! – уживається для вираження здивування, поводу з приводу чого-небудь.

– Що за чудасія! – здивувався старшина: сірники гасилися один за одним, навіть не розгорівшись (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. чудасія — (те, що вражає когось) розм. дивовижа, дивина, диво, диковина, ірон. кумедія.  Словник синонімів Полюги
2. чудасія — Диво, дивовижа, дивина, чудо, (кумедна) кумедія, цирк; п! ЧУДНО.  Словник синонімів Караванського
3. чудасія — див. дивак; диво  Словник синонімів Вусика
4. чудасія — чудасі́я іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
5. чудасія — -ї, ж., розм. Те, що викликає подив, здивування; чудо. || у знач. присудк. сл. Дивно, чудно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. чудасія — ДИ́ВО (те, що викликає великий подив), ЧУ́ДО, ДИВИНА́ розм., ЧУДАСІ́Я розм., ДИВОВИ́ЖА розм., ДИКО́ВИНА розм., ДИВО́ВИСЬКО розм., ДИВО́ВИЩЕ розм., ЧУДНО́ТА розм., ДИВНИ́ЦЯ розм., ДИ́ВО ДИ́ВНЕ фольк., ПРЕЧУ́ДО розм., ДИВОГЛЯ́Д діал., ДИВОГЛЯ́ДІЯ діал.  Словник синонімів української мови
7. чудасія — ЧУДАСІ́Я, ї, ж., розм. Те, що викликає подив, здивування; чудо. Як назліталось тії птиці, Як назбиралося звірей, Людей — Дивитися на чудасію!.. (Гл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
8. чудасія — Чудасія, -сії ж. Диковина, странная вещь. Ном. № 7129. Котл. Ен. II. 33. Мкр. Н. 34. Ой ти, брате Мусію, чи бачив ти чудасію.... що багатий мужик комарами орав. Чуб. V. 1178.  Словник української мови Грінченка