чудисько
ЧУ́ДИСЬКО, а, с., розм.
Те саме, що чудо́висько.
Одного разу так дико здалося.., начебто він вступив в єдиноборство з якимсь жахливим чудиськом (Є. Кротевич);
Солдати йдуть попід руки, заточуючись, наче п'яні. Цепи звиваються, як сліпе чудисько. Живі тягнуть убитих і поранених, підхопивши попід руки (О. Довженко);
* У порівн. Її нервували й сердили безцеремонні, питливі й помітно глузливі погляди дядьків. Багато широко одкритих очей вчепірились у неї, розглядаючи кожну цятку на ній, мов якесь чудисько (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)