чудило
ЧУДИ́ЛО, а, ч., розм.
Те саме, що дива́к.
Мій товариш таки чудило був: усе щось зморозить (Г. Хоткевич);
– Давай вип'ємо, хоч, може, це й не зовсім гарно – пити за дівчину. – Чудило! Що ж тут поганого? (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)