чудило
ЧУДИ́ЛО, а, ч., розм. Те саме, що дива́к.
Мій товариш таки чудило був: усе щось зморозить (Хотк., І, 1966, 165);
— Давай вип’ємо, хоч, може, це й не зовсім гарно — пити за дівчину.— Чудило! Що ж тут поганого? (Загреб., Спека, 1961, 213).
Словник української мови (СУМ-11)