чужинецький
ЧУЖИ́НЕЦЬКИЙ, а, е, розм.
Те саме, що чужи́нський.
Проводирі швейцарські, переконавшися, що годі довше народові зносити чужинецьку самоволю, змовляються приступити до небезпечного, але святого діла – освободження [визволення] своєї вітчизни (І. Франко);
“Десь тут...” вони лежать: убита чужинецькою бомбою рідна матуся і застрелений з чужинецької гвинтівки чи автомата рідний братик Грицько (В. Козаченко);
Незважаючи на трагізм чорних буднів у чужинецькій неволі, наш народ .. сміявся з усіх загарбників (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)