чуні

ЧУ́НІ, ів, мн. (одн. чу́ня, і, ж.).

1. Мотузяні, солом'яні і т. ін. постоли, личаки.

Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний. Він увесь час присвистував, прицмокував і тупотів чобітьми в солом'яних чунях (Григорій Тютюнник).

2. Гумове або шкіряне взуття на зразок калош із потовщеними бортами й підошвами.

Була одна пара повстяників, а друга – чуні, склеєні з автогуми, – цим користалася вся родина в міру потреби (Ю. Яновський);

На ногах мав [Коваль] валянки з чунями, клеєними з автомобільної камери (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. чуні — Верзуни, постоли, личаки  Словник чужослів Павло Штепа
2. чуні — -ів, мн. (одн. чуня, -і, ж.). 1》 Мотузяні, солом'яні і т. ін. постоли, личаки. 2》 Гумове або шкіряне взуття у вигляді калош із потовщеними бортами й підошвами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чуні — ЧУ́НІ, ів, мн. (одн. чу́ня, і, ж.). 1. Мотузяні, солом’яні і т. ін. постоли, личаки. Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний. Він увесь час присвистував, прицмокував і тупотів чобітьми в солом’яних чунях (Тют., Вир, 1964, 516).  Словник української мови в 11 томах
4. чуні — Чуні, -нів мн. Валенки. Сумск. у.  Словник української мови Грінченка