чуні

ЧУ́НІ, ів, мн. (одн. чу́ня, і, ж.).

1. Мотузяні, солом’яні і т. ін. постоли, личаки.

Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний. Він увесь час присвистував, прицмокував і тупотів чобітьми в солом’яних чунях (Тют., Вир, 1964, 516).

2. Гумове або шкіряне взуття у вигляді калош з потовщеними бортами й підошвами.

Була одна пара повстяників, а друга — чуні, склеєні з автогуми,— цим користалася вся родина в міру потреби (Ю. Янов., Мир, 1956, 156);

На ногах мав [Коваль] валянки з чунями, клеєними з автомобільної камери (Кучер, Прощай.., 1957, 275).

Значення в інших словниках

1. чуні — Верзуни, постоли, личаки  Словник чужослів Павло Штепа
2. чуні — ЧУ́НІ, ів, мн. (одн. чу́ня, і, ж.). 1. Мотузяні, солом'яні і т. ін. постоли, личаки. Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний. Він увесь час присвистував, прицмокував і тупотів чобітьми в солом'яних чунях (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
3. чуні — -ів, мн. (одн. чуня, -і, ж.). 1》 Мотузяні, солом'яні і т. ін. постоли, личаки. 2》 Гумове або шкіряне взуття у вигляді калош із потовщеними бортами й підошвами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чуні — Чуні, -нів мн. Валенки. Сумск. у.  Словник української мови Грінченка