чупер
ЧУ́ПЕР, пра, ч., діал. Чуприна.
Тома, чоловічок маленький, сухий, з довгим, чорним чупром, що спадав лагідними, гладкими пасмами на широке чоло (Стеф., І, 1949, 153);
Сів на ослін [Семен] та й став чупер на голові микати (Март., Тв., 1954, 98).
Словник української мови (СУМ-11)