чіпок
ЧІПО́К¹, пка́, ч.
Зменш. до чіп¹.
Ганна підбігла на хвилину до бігунків, щоб напитися води з барильця, вмощеного позаду, стала на коліна, одіткнула чіпок, припала вустами до цівки (Ю. Яновський);
* У порівн. – О-о, знову наша сосна! Як тісно .. Мені не видно. З цієї сосни квилить ворон? – Крук. Гойдається весь час майже на чіпку (Г. Колісник).
ЧІПО́К², пка́, ч., розм.
Те саме, що очі́пок.
Вийшла матушка ще молода на взір, чорнява, в білому простенькому чіпкові (І. Нечуй-Левицький);
Бреніють жіночі чіпки, чоловічі шапки (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)