чіпок
ЧІПО́К¹, пка́, ч. Зменш. до чіп¹.
Ганна підбігла на хвилину до бігунків, щоб напитися води з барильця, вмощеного позаду, стала на коліна, одіткнула чіпок, припала вустами до цівки (Ю. Янов., Мир, 1956, 98).
ЧІПО́К², пка́, ч., розм. Те саме, що очі́пок.
Вийшла матушка ще молода на взір, чорнява, в білому простенькому чіпкові (Н.-Лев., І, 1956, 129).
Словник української мови (СУМ-11)