чіпчик
ЧІ́ПЧИК, а, ч.
Зменш. до чіпо́к².
[Ґава:] – Ні, пане Староміський, хтоби вас не знав! Вас, Богу дякувати всі знають! А почому чіпчики продаєте? (І. Франко);
Убрали її паночка у чіпчик з стрічками рябенькими та й посадовили на кріслечку серед кімнати (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)