чіпчик

ЧІ́ПЧИК, а, ч.

Зменш. до чіпо́к².

[Ґава:] – Ні, пане Староміський, хтоби вас не знав! Вас, Богу дякувати всі знають! А почому чіпчики продаєте? (І. Франко);

Убрали її паночка у чіпчик з стрічками рябенькими та й посадовили на кріслечку серед кімнати (Марко Вовчок).