шабас
ША́БАС, у, ч., рел., міф., діал.
Ша́баш.
Гершко, занятий [зайнятий] своїми ділами, рідко коли, крім шабасу, проводив дні дома (І. Франко);
– Це ж Броккен наш! Там же вночі бенкетують духи, справляють шабас відьми! (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)