шабас
ША́БАС, у, ч., рел., міф., діал. Шабаш.
Гершко, занятий [зайнятий] своїми ділами, рідко коли, крім шабасу, проводив дні дома (Фр., VIII, 1952, 391);
— Це ж Броккен наш! Там же вночі бенкетують духи, справляють шабас відьми! (Н.-Лев., IV, 1956, 269).
Словник української мови (СУМ-11)