ша

ША, виг., розм. Уживається для вираження вимоги припинити що-небудь (перев. розмову).

Тепер чуєте? Ша! Біжать по сходах… ламають двері… А там мої діти… (Коцюб., II, 1955, 177);

[Майстер:] Ша. Мовчок, хлопці (Мик., І, 1957, 32);

— Та пустіть, я ж до батька,— почав проситись [хлопець].— Ша! — сердито мовив Перепелиця (Гуц., З горіха.., 1967, 23).

Значення в інших словниках

1. ша — ША, виг., розм. Уживається для вираження вимоги припинити що-небудь (перев. розмову). Тепер чуєте? Ша! Біжать по сходах... ламають двері... А там мої діти... (М. Коцюбинський); [Майстер:] Ша. Мовчок, хлопці (І.  Словник української мови у 20 томах
2. ша — ша вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
3. ша — ша вул. тихо (ср, ст): Ти знаєш, я роблю, як мені скажуть, – і ша (Нижанківський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. ша — виг., розм. Уживається для вираження вимоги припинити що-небудь (перев. розмову).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ша — Ша меж. Тише! Молчать! Черк. у. Їжте, гості, а ви, діти, ша! Ном. № 11980.  Словник української мови Грінченка