ш

Ш, невідм., сер. Двадцять восьма літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «ш» (вимовляється «ша»).

Значення в інших словниках

1. Ш — (ша). Як назва літери вживається в с. р.: велике ш; як назва звука вживається в ч. р.: довгий ш, приголосний ш.  Літературне слововживання
2. ш — Ш, невідм., с. Двадцять дев'ята літера “Ш” українського алфавіту на позначення приголосного звука “ш” (вимовляється “ша”).  Словник української мови у 20 томах
3. ш — невідм., с. Двадцять дев'ята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "ш" (вимовляється "ша").  Великий тлумачний словник сучасної мови